Cтатті

Частина I - Як дієта що засвоюється легко стає дієтою що засвоюється важко.
Дієта з малою кількістю вуглеводів

Останнім часом спостерігається значна зацікавленість так званою кетогенною дієтою (в результаті якої в організмі утворюються кетонові тіла). Ймовірно це пов'язано з ростом популярності низьковуглеводного харчування. Але потрібно пам'ятати, що кетогенна дієта дуже відрізняється від низьковуглеводних дієт.

Дієту можна проводити тільки протягом певного періоду часу і підходить ця дієта не для всіх.

Біохімічні відмінності поміж традиційною та кетогенною дієтами.

Для того щоб зрозуміти зміст та дію кетогенних дієт, потрібно знати вплив кетонових тіл на організм людини. Дієта, яка забезпечує збалансовану кількість вуглеводів та жирів, призводить до того, що синтезований Кофермент А (коензим А, який в метаболізмі відіграє роль передавача груп, отриманих із жирних кислот) в спалюванні жирів входить в цикл Кребса (кінцевий цикл метаболізму кисневих організмів). Вхід Коферменту А в цей цикл залежить від наявності одного із елементів циклу Кребса, а саме оксалоацетату. Кофермент А, зв'язуючись із оксалоацетатом, утворює цитрат-іон, починаючи новий цикл. Але, якщо домінує розщеплення жирів, при дефіциті вуглеводів (так може бути якщо неправильно ведуться низьковуглеводні дієти), то доля коферменту А інша. Оксалоацетат використовується для біосинтезу глюкози і стає недоступним для реакції із коферментом А.

В такій ситуації утворюється надмірна кількість коферменту А. Тоді він конденсується, утворюючи кетонові тіла, тобто ацетоацетатну кислоту, гідроксимасляну кислоту та ацетон. В диханні людей, які знаходяться в кетозі, виразно відчувається запах ацетону. Головним місцем утворення кетонових тіл є печінка. Потім ці речовини потрапляють в кров і транспортуються в периферійні тканини. Ацетоацетат і D-3-гідроксибутират є важливим джерелом енергії в процесі внутрішньоклітинного дихання.

Чи потрібні мозку кетонові тіла?

При правильному метаболізмі паливом для мозку є виключно глюкоза. Мозок не має енергетичних запасів і тому йому потрібне постійне надходження глюкози, яка у вільному стані безперешкодно проникає в тканину мозку. Глюкоза, яку витрачає мозок, це приблизно 120 г/добу. Приблизно 60% всієї глюкози яку витрачає організм людини, витрачає мозок.

В період голодування (дефіциту глюкози) паливом для мозку замість глюкози стають кетонові тіла.

Жирні кислоти неможна використовувати, як частинки палива, тому що вони зв'язані із альбумінами (головні білки в плазмі крові), і тому не можуть проникати через гематоенцефалічний бар'єр. А кетонові тіла можуть проникати через гематоенцефалічний бар'єр в мозок. Заміна глюкози, як палива, кетоновими тілами мінімізує розщеплення білків під час голодування. Мозок поступово звикає до використання кетонових тіл і це можливо при повільному зниженні подачі глюкози. Встановлено, що мозок може як енергію використовувати кетонові тіла приблизно на 70%.

Чи використовують кетонові тіла м'язи?

Головним паливом для м'язів є: глюкоза, жирні кислоти і кетонові тіла.

М'язи, на відміну від тканин мозку, містять велику кількість глікогену (3/4 від всієї кількості глікогену в організмі людини). Глікоген (полісахарид складається із приблизно 100.000 залишків частин глюкози) легко вивільнює глюкозу, яка витрачається в межах тканин м'язів. М'язи, як і мозок, не можуть вивільнювати глюкозу в кровообіг для інших тканин. В скелетному м'язі який активно працює, швидкість гліколізу значно перевищує швидкість циклу трикарбонових кислот. В умовах анаеробного гліколізу (під час роботи м'язів ) піровиноградна кислота перетворюється в лактат, який після входу в печінку перетворюється в глюкозу. Таким чином, частина метаболічного навантаження переміщається із м'язів у печінку. Для м'язів у спокої (в аеробних умовах) головним паливом є жирні кислоти. Для міокарду паливом можуть бути кетонові тіла. Міокард із більшим задоволенням використовує, кетонові тіла, ніж глюкозу. Подібну ситуацію спостерігаємо в енергетичному обміні нирок і легень.

Присутність кетонових тіл в крові, це добре чи погано?

В плазмі крові підтримується майже постійний рівень кетонових тіл.

Якщо відбувається повільне і невелике збільшення рівня кетонових тіл, то тканини (крім печінки) використовують з часом все більше цих речовин для енергетичного обміну.

Існують різні причини підвищення рівня кетонових тіл в крові і в сечі.

В крові: ацидоз при цукровому діабеті, низьковуглеводна дієта, дієта із високим вмістом жирів, ускладнення при вагітності, блювання часто чи тривало, хронічні лихоманкові стани, гіпертиреоз, прийом деяких ліків, синдром Іценка-Кушинга, тривале передозування інсуліну, отруєння етиловим та ізопропіловим спиртом, лікування 11-оксистероидами

В сечі: цукровий діабет, голодування, низьковуглеводна дієта, дієта із високим вмістом жирів, ускладнення при вагітності, уремія, важка анемія, тривалі лихоманкові стани, блювання часто або ж тривало.

У всіх цих ситуаціях потрібно контролювати визначаючи кетонові тіла в сечі. Популярним методом визначення кількості кетонових тіл в сечі є тест-смужки.

Кетонова ейфорія, або як діють кетонові тіла на організм

Кетони діють на організм людини специфічно.

Неймовірним є ефект ейфорії під впливом кетонових тіл, часто зустрічається на початку застосування низьковуглеводної дієти. Цей ефект змінюється погіршенням самопочуття після 2 - 3 місяців застосування кетогенної дієти.

Інші симптоми, які часто зустрічаються: втрата апетиту, зміна запаху поту, сечі, дихання, спрага яка підсилюється, сонливість, закрепи.
Як довго і хто може застосовувати кетогенну дієту?

Класичну кетогенну дієту можна застосовувати не довше, ніж 3 - 4 місяці. Безумовно під наглядом дієтолога або лікаря. Лікар визначить коли потрібно змінити дієту або порекомендує подальше продовження низьковуглеводної дієти.

Кетогенна дієта найкраще працює тоді, коли катаболічні процеси переважають над анаболічними і в так званих швидких окисників.

При надмірному катаболізмі рН тканнин зміщується в лужну сторону, а рН крові зміщується в сторону кислу.

В тканинах знижується рівень калію та підвищується рівень кальцію. Також підвищується pH сечі, підвищується ШОЭ, знижується рівень еозинофілів, підвищується споживання тканинами кисню. Структура клітинних мембран характеризується переважанням кількості жирних кислот над холестеролами.